Три перстені — Село Богдан Ігор Антонич
1934
Корови моляться до сонця, що полум'яним сходить маком. Струнка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало б птахом. Від воза місяць відпрягають. Широке, конопляне небо. Обвіяна далінь безкрая і в сивім димі лісу гребінь. З гір яворове листя лине. Кужіль і півень і колиска. Вливається день до долини, мов свіже молоко до миски.