вискиряти
| вискиряти |
|
|
Вискиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́скирити, рю, риш, гл. = Вискаля́ти, ви́скалити. Так зуби й вискиря. Грин. II. 93.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Вискиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́скирити, рю, риш, гл. = Вискаля́ти, ви́скалити. Так зуби й вискиря. Грин. II. 93.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Вискиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́скирити, рю, риш, гл. = Вискаля́ти, ви́скалити. Так зуби й вискиря. Грин. II. 93.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937