Перейти до вмісту

З чужого поля (1985)/Китайський цісар

Матеріал з Вікіджерел
КИТАЙСЬКИЙ ЦІСАР

Мій батько й крапельки не пив,
Тверезим дурнем вмер — і тільки;
Я ж трон могучий наступив, —
Зробився цісарем з горілки!

 Напиток, бігме, хоть куди;
 Чи є над його, запитаю?
 Хлиснув живучої води:
 Ба… зацвіло все по Китаю.
Небесне царство споконвік
Не красувало ще, як нині;
В мені прокинувсь чоловік, —
Зробилось важче господині.
 Най одшука хто в чому брак.
 Хоть одну душу здиба хвору…
 Конфуцій, світовий мудрак,
 У нас заблискав серед двору.
Солдат мигдальні пироги
Місць сухаря тлить наостанці;
В шовку блукають навкруги
Та в оксамиті голодранці.
 Старий, нікчемний інвалід
 Згадав своє юнацтво давнє;
 Як мають коси; що за вид:
 Прочнулось мандаринство славне.
Велична пагода знялась,
Святої віри охорона;
Вся жидова переп'ялась
Хрещеним орденом Дракона.
 Дух революції зника
 З непорушимої держави:
 Мандружи просять канчука
 Місць самостійної управи!
Най заперечують притьмом
Пить Ескулапові коханці, —
Я не похиблений умом:
П'ю на здоров'я вам, підданці!
 Ковток горілки! От смачна!
 Сказати — як та божа манна…
 Мій люд і гадоньки не зна,
 Їсть ріпу та кричить: «Осанна!»