Перейти до вмісту

Сторінка:Гоголь М. Одруження (1938).djvu/88

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

за обов'язок. Ну, Іван Кузьмич, поцілуй свою наречену. Ти тепер можеш це зробити. Ти тепер повинен це зробити. (Агафія Тихонівна опускає очі.) Нічого, нічого, добродійко, це так треба; нехай поцілує!

Подкольосін. Ні, добродійко, дозвольте, тепер уже дозвольте. (Цілує її й бере за руку.) Яка чудова ручка! Чого це у вас, добродійко, така чудова ручка?.. Та дозвольте, добродійко, хочу, щоб зараз же було вінчання, неодмінно зараз же.

Агафія Тихонівна. Як зараз? Це вже, може, дуже швидко.

Подкольосін. І слухати не хочу! Хочу ще швидше, щоб цю ж хвилину було вінчання.

Кочкарьов. Браво! добре! Благородна людина! Я, признаюся, завжди сподівався від тебе багато чого в майбутньому! Ви, добродійко, справді, покваптеся тепер швиденько одягтися: я, сказати правду, послав уже по карету і напросив гостей; вони всі тепер поїхали прямо до церкви. Адже у вас вінчальне плаття готове, я знаю.

Агафія Тихонівна. А як же, давно готове. Я В одну хвилиночку одягнусь. (Виходить.)

 
Ява 20
Кочкарьов і Подкольосін.

Подкольосін. Ну, братику, дякую! Тепер я бачу всю твою послугу. Батько рідний для