сива голова і поради його на військовій нарадї дихали тілько одною руїною.
Не треба описувати всї битви, в яких вславили себе козаки, нї всього, що лучилось підчас сеї війни: все те записано на сторінках лїтописї. Відомо, яка то була війна, піднята за віру: нема дужчої сили, як віра. Грізна вона і непоборна, як нерукотворна скеля серед бурливого, вічно змінного моря. З самої середини морського дна піднимає вона до неба свої непроломні стїни, вся збудована з одного цїлого каменю. З усїх боків її видко і дивить ся вона прямо в очі навколо ревучим хвилям. І горе кораблеви, що напливе на неї! На тріски розлїтають ся його безсилі снасти, тоне й торощить ся на порох усе, що є на ньому, й жалібним криком погибаючих наповняєть ся кругом усе повітрє.
На сторінках лїтописї зображено докладно, як утїкали польські залоги з освободжених міст; як поперевішувано безсовісних Жидів-арендарів; який безрадний був коронний гетьман Микола Потоцкий з своєю численною армією проти сеї непоборної сили; як розбитий та розпуджений потопив він у невеличкій річцї лїпшу частину свого війська; як облягли його в невеликім місточку Полоннім грізні козацькі полки і як, доведений до краю, польський гетьман присягнув, обіцяючи, що король і уряд вволить у всїм волю козаків і
