Перейти до вмісту

Український співаник/Ой на горі огонь горить

Матеріал з Вікіджерел
Український співаник
Козацькі
Ой на горі огонь горить…
• Інші версії цієї роботи див. Ой на горі вогонь горить Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Ой на горі огонь горить
А в долинї козак лежить,
 Накрив очи китайкою,
 Заслугою козацькою.

Що в головах ворон краче,
А в ніженьках коник плаче,
 “Та біжи, коню дорогою,
 Степовою, широкою,
 Щоб Татари не піймали,
 Сіделечка не здіймали,

Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни, грякни біля плота, —
Вийде сестра — рознуздає,
Вийде мати — розпитає:

 — Ой коню мій вороненький,
 А деж мій син молоденький.

“Та не плач, мати не журися,
Та вже твій син оженив ся:
 Та взяв собі паняночку,
 В чистім полї земляночку”.