Зівяле листя/Нераз у сні являється мені
| ◀ Неперехідним муром поміж нами | Зівяле листя Перший жмуток (1886—1893) «Нераз у сні являється мені…» |
Похорон пані А. Г. ▶ |
|
Нераз у сні являється мені,
О, люба, образ твій, такий чудовий,
Яким яснів в молодощів весні,
В найкращі хвилі свіжої любови.
Він надо мною хилиться, страшні
Полошить мари… З трепетом, без мови
Я в тії очі знов гляджу сумні,
Що жар колись ятрили в моїй крови.
І на моє бурливе серце руку
Кладе той привид, зимну як змия,
І в серці втишує всі думи й муку.
На привид тихо, не змигнувши, я
Гляджу. Він хилиться, без слів, без згуку
Моргає: „Цить! Засни! Я смерть твоя!“