Зівяле листя/Похорон пані А. Г.

by Іван Франко

◀ Нераз у сні являється мені

Зівяле листя Іван Франко Перший жмуток (1886—1893) Похорон пані А. Г.

Я не кляв тебе, о зоре ▶

• Інші версії цієї роботи див. Похорон пані А. Г.

Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922

ПОХОРОН ПАНІ А. Г.

Так сталось! В труні металевій нині
Ота рука проклятая спочила,
Що ген-то, в добрій чи лихій годині
Нас розлучила.

Я бачив, як її зашрібували,
Вложили в склеп і привалили камінь,

Цементом заліпили й прикопали —
Значи́ть, і амінь.

А ти стояла зблизька у жалобі.
Заплакана, хоч сльози ті лиш з ока
Текли, чуття-ж не зрушило зглибока
Те, що в тім гробі.

Ще душно, яж стояв увесь холодний
Близь тебе й німо на сей гріб дивився.
Мов хмара з вітром, так в уяві бився
Засуд народний;

„Хто вбив живую душу й перед смертю
За вбійство смертну не відтерпів муку,
Той по-смерти з могили розпростерту
Простягне руку“.

І з твоїх сліз, з лиця твого блідого,
З очей, що скрились у важку жалобу,
Я хтів дійти, чи та рука померша
Простягнесь з гробу?…