Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/биця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
биця
Берлін: Українське слово, 1924

Би́ця, ці, ж. Дѣтск. корова, теленокъ и вообще рогатый скотъ. О 1861. VIII. 8. Зійшли́ би́ці на ки́ці. Хозяйство пришло въ упадокъ. Фр. Пр. 27. Ум. Бицька, бицінька, бицюня. См. Биня.