Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бігунець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бігунець
Берлін: Українське слово, 1924

Бігуне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ бігун. 2) Дитя, уже начинающее бѣгать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по минутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. I. 116. 3) Родъ вышивки. Славяносерб. у. Ум. Бігунчик.