Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бідняга

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бідняга
Берлін: Українське слово, 1924

Бідня́га, ги об. Бѣдняга. Пропав на вік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік. Котл. Ен. Ум. Бідняжка, бідняжечка. Боровсь з своїм, сердега, горем, слізми, бідняжка, обливавсь. Котл. Ен.