Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вибрикувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вибрикувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вибри́кувати, кую, єш, гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620.