Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вибріхувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вибріхувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вибрі́хувати, хую, єш, сов. в. ви́брехати, шу, шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.