Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відотіль

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відотіль
Берлін: Українське слово, 1924

Відоті́ль, нар. = Відтіль. Треба відотіль сіно сюди завозити. Волч. у.