Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відпадати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відпадати
Берлін: Українське слово, 1924

Відпада́ти, да́ю, єш, сов. в. відпа́сти, паду́, деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. III. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.