Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гугнявіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гугнявіти
Берлін: Українське слово, 1924

Гугня́віти, вію, єш, гл. Гнусить, говорить въ носъ. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв.