Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дивниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дивниця
Берлін: Українське слово, 1924

Дивни́ця, ці, ж. Удивленіе. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.