Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/диковинний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
диковинний
Берлін: Українське слово, 1924

Диковинний, а, е = Дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном. стр. 288. № 7910.