Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/журний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
журний
Берлін: Українське слово, 1924

Жу́рний, а, е. Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: „Не печалься“. МВ. II. 121.