Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/журно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
журно
Берлін: Українське слово, 1924

Жу́рно, нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хліб-сіль подяку складає. МВ. II. 115. Журилася удівонька, журилася журно. Нп.