Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/об'їзджати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
об'їзджати
Берлін: Українське слово, 1924

Об'їзджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. об'ї́хати, ї́ду, деш, гл. Объѣзжать, объѣхать. Хто просто їде, той дома ночує, а хто об'їзжає, той в лісі блукає. Ном. № 11404.