Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обквітчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обквітчати
Берлін: Українське слово, 1924

Обквітча́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Убрать цвѣтами, надѣть вѣнокъ. Ми б її (дівчину).... калиною обквічали. Нп.