Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обридати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обридати
Берлін: Українське слово, 1924

Обрида́ти, да́ю, єш, сов. в. обри́днути, ну, неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. Годі обридати, бо все однако не віддам. Полт. Тепер уже не обридатимуть мені, щоб прийшов. Стор. М. Пр. 134.