Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оброть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оброть
Берлін: Українське слово, 1924

Обро́ть, ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. I. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. Ум. Обро́тька.