Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обріка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обріка
Берлін: Українське слово, 1924

Обрі́ка, ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.