Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обрікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обрікати
Берлін: Українське слово, 1924

Обріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. обректи́, речу́, че́ш, гл. Обѣщать, пообѣщать. На заручинах… обрікають молодятам подарунки. О. 1862. IV. 7.