Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/отава

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
отава
Берлін: Українське слово, 1924

Ота́ва, ви, ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. I. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.