Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подірчавіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подірчавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Подірча́віти, вію, єш, гл. Покрыться дырками. Мир. ХРВ. 48. Як часто сорочки перуть, то вони подірчавіють швидко. Оселя подірчавіла, — вода у хату лилася. Мир. Пов. I. 111.