Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подіти
Берлін: Українське слово, 1924

Поді́ти, ді́ну, неш, гл. Дѣвать, запрятать. Що у вдови діти, да нігде їх подіти. Мет. 241. Або віддай їх кому… або де хоч подінь. Рудч. Ск. II. 68.