Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позамикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позамикати
Берлін: Українське слово, 1924

Позамика́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Запереть (во множествѣ). Позамикали і церкву, і цвинтарь, і зійшли на кладвище. Кв. Як у церквах та в коморах замки замикаються, так щоб нашим ворогам зуби і губи позамикало. Драг. 38. 2) Заключить, запереть (многихъ). Позамикали всіх парубків у холодну. Харьк. 3) Преградить (многимъ).