Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пробілуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пробілуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Про́білуватий, а, е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. Константиногр. у. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє. Верхнеднѣпр. у.