Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/провозити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
провозити
Берлін: Українське слово, 1924

Прово́зити, жу, зиш, сов. в. провезти́, зу́, зе́ш, гл. Провозить, провезти. Верстви зо дві я його провіз, а там він уже сам пішов. Харьк. у.