Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розраджати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розраджати
Берлін: Українське слово, 1924

Розраджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. розра́дити, джу, диш, гл. Отсовѣтывать, разсовѣтывать, разсовѣтовать. Люде мені розраджають, же посагу мало, а вже ж мені тоє дівча до серця пристало. Гол. I. 365. Твої сестри розрадили, щоби ми ся не любили. Лукаш. 130.