Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розрадник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розрадник
Берлін: Українське слово, 1924

Розра́дник, ка, м. Тотъ, который отговариваетъ, отсовѣтываетъ. Трохи одвик од шинку, од своїх порадників та розрадників. Г. Барв. 282.