Словарь української мови (1924)/розрубити
| ◀ розрубати | Словарь української мови Р розрубити |
розрубувати ▶ |
|
Розруби́ти, блю́, биш, гл. Разложить, распредѣлить (подать и т. п.). Угор.
| ◀ розрубати | Словарь української мови Борис Грінченко Р розрубити |
розрубувати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розрубити
Борис Грінченко
1924
Розруби́ти, блю́, биш, гл. Разложить, распредѣлить (подать и т. п.). Угор.