Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розрубувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розрубувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розру́бувати, бую, єш, сов. в. розруба́ти, ба́ю, єш, гл. Разрубать, разрубить. Перетягли шнурками перину й одну подушку і сокирою розрубали як раз по половині. Левиц. Пов. 87.