Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/світати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
світати
Берлін: Українське слово, 1924

Світа́ти, та́є, гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5.