Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сельбище

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сельбище
Берлін: Українське слово, 1924

Се́льбище, ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187.