Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спантеличити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спантеличити
Берлін: Українське слово, 1924

Спантели́чити, чу, чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.