Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/спантеличитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спантеличитися
Берлін: Українське слово, 1924

Спантели́читися, чуся, чишся, гл. Сбиться съ толку. Спантеличивсь, небоже. Ном. № 5173.