Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/справлятися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
справлятися
Берлін: Українське слово, 1924

Справля́тися, вля́юся, єшся, сов. в. спра́витися, влюся, вишся, гл. 1) Управляться, управиться, дѣлать, сдѣлать свое дѣло. Ну, справивсь, — гляди ж, щоб і друге діло зробив. Рудч. Ск. I. 145. 2) Примириться, кончить полюбовно. Угор.