Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сторжити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сторжити
Берлін: Українське слово, 1924

Сторжи́ти, жу́, жи́ш, гл. = Сторгувати. Я сторжив коня. НВолын. у.