Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сторчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сторчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Сторчува́ти, чу́ю, єш, гл. = Сторчити. Погано вона (машина) скибами бере, бо сторчує. Под. г.