Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/утішний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утішний
Берлін: Українське слово, 1924

Уті́шний, а, е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Стор. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був. Федьк.