Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/утішно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утішно
Берлін: Українське слово, 1924

Уті́шно, нар. Весело, радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. I. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.