Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ухвалювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
ухвалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Ухва́лювати, люю, єш, сов. в. ухвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив. Шух. I. 215. 2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.