Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хук

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хук
Берлін: Українське слово, 1924

Хук, ка́, м. 1) Выдыханіе, дуновеніе. 2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча. Ном. № 3620. 3) Хука́ да́ти. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. См. Хвук, фук.