Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шильник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шильник
Берлін: Українське слово, 1924

Ши́льник, ка, м. 1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027. 2) Ши́льники те́рти, ши́льники-ми́льники те́рти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.