Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шмигляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шмигляти
Берлін: Українське слово, 1924

Шмигля́ти, ля́ю, єш, гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шевч. 138. Шмигляв по морю, як циганус. Котл. Ен. IV. 28.