Словник української мови (1927)/ворітця
| ◀ воріття | Словник української мови В ворітця |
воріх ▶ |
|
Ворітця́, тець, мн. 1) Ум. от воро́та. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.
| ◀ воріття | Словник української мови Борис Грінченко В ворітця |
воріх ▶ |
|
Словник української мови — В
ворітця
Борис Грінченко
1927
Ворітця́, тець, мн. 1) Ум. от воро́та. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.